Комітет Верховної Ради України

Ключові питання щодо посилення енергетичної безпеки України шляхом дипломатичних зусиль були обговорені в рамках спільного круглого столу Комітетів ВРУ у закордонних справах і ПЕК

15 вересня 2016 року за участю Комітетів Верховної ради у закордонних справах і з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки відбувся круглий стіл «Дипломатичний фронт. Шляхи посилення енергетичної безпеки». Захід відбувся за підтримки Центру досліджень енергетики, Інституту суспільно-економічних досліджень та Посольства Великої Британії в Україні.

В роботі заходу взяли активну участь представники профільних міністерств та відомств України, наукових інституцій та громадських організацій, зокрема Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігорь Насалик, заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль, голова Правління ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук та інші. В роботі круглого столу також взяли участь міжнародні експерти та представники дипломатичних відомств, зокрема, директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США Джон Гербст, старший науковий співробітник програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Едвард Чоу, перший секретар з комерційних питань та питань енергетики Посольства Великої Британії в Україні Кріна Лавері, Посол Канади в Україні Роман Ващук, заступник керівника енергетичної групи Групи підтримки України Європейської комісії Йоханнес Бауер та інші. Серед ключових експертів були: колишній радник Міністра закордонних справ та директор департаменту стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Михайло Бно-Айріян, керівник програм  DiXi Group Роман Ніцович, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці (2008-2016 рр) Сергій Корсунський, експерт з питань енергетики Інституту Суспільно-Економічних Досліджень Оксана Короткевич.

§  Які головні зовнішні виклики енергетичній безпеці України?

§  Міжнародна співпраця в енергетичний сфері: які перспективи та невирішені проблеми?

§  Чи здатний дипломатичний фронт України втримати оборону національної безпеки в енергетичному секторі?

Слід зазначити, що національна безпека України в енергетичній сфері – одне з ключових питань, що чинить вплив і на перспективи економічного зростання, і на успіх розбудови сильної і по-справжньому незалежної держави. Але більше того, Україна може  стати центральним елементом із забезпечення енергетичної безпеки в Європі в цілому, якщо виконає свої зобов'язання та завершить повне виконання вимог Енергетичного співтовариства.

Енергетична дипломатія володіє широким спектром потужних інструментів впливу, як наприклад конструктивний тиск на органи, відповідальні за виконання зобов’язань України, включно з Урядом та Верховною Радою, в умовах, коли існує декілька зовнішньополітичних викликів, що формують негативний імідж українській енергетиці та загрожують національній безпеці.

Відкриваючи цей важливий захід, Голова комітету ВРУ у закордонних справах Ганна Гопко зазначила: «Для успіхів на дипломатичному фронті всі зусилля профільних відомств, державних інституцій, енергетичних компаній та інших органів мають бути скоординовані, насамперед, на просуванні України як повноправної частини єдиного європейського енергетичного простору. Ми маємо відходити від сприйняття України лише як транзитної країни, яка постачає газ в Європу. Саме таке сприйняття – це результат антидержавницької політики в енергетиці протягом двох десятиліть».

Ключові питання щодо посилення енергетичної безпеки України шляхом дипломатичних зусиль були обговорені в рамках спільного круглого столу Комітетів ВРУ у закордонних справах і ПЕК

15 вересня 2016 року за участю Комітетів Верховної ради у закордонних справах і з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки відбувся круглий стіл «Дипломатичний фронт. Шляхи посилення енергетичної безпеки». Захід відбувся за підтримки Центру досліджень енергетики, Інституту суспільно-економічних досліджень та Посольства Великої Британії в Україні.

В роботі заходу взяли активну участь представники профільних міністерств та відомств України, наукових інституцій та громадських організацій, зокрема Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігорь Насалик, заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль, голова Правління ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук та інші. В роботі круглого столу також взяли участь міжнародні експерти та представники дипломатичних відомств, зокрема, директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США Джон Гербст, старший науковий співробітник програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Едвард Чоу, перший секретар з комерційних питань та питань енергетики Посольства Великої Британії в Україні Кріна Лавері, Посол Канади в Україні Роман Ващук, заступник керівника енергетичної групи Групи підтримки України Європейської комісії Йоханнес Бауер та інші. Серед ключових експертів були: колишній радник Міністра закордонних справ та директор департаменту стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Михайло Бно-Айріян, керівник програм  DiXi Group Роман Ніцович, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці (2008-2016 рр) Сергій Корсунський, експерт з питань енергетики Інституту Суспільно-Економічних Досліджень Оксана Короткевич.

Під час круглого столу, були обговорені ключові питання щодо енергетичної безпеки України, а саме:

§  Які головні зовнішні виклики енергетичній безпеці України?

§  Міжнародна співпраця в енергетичний сфері: які перспективи та невирішені проблеми?

§  Чи здатний дипломатичний фронт України втримати оборону національної безпеки в енергетичному секторі?

Слід зазначити, що національна безпека України в енергетичній сфері – одне з ключових питань, що чинить вплив і на перспективи економічного зростання, і на успіх розбудови сильної і по-справжньому незалежної держави. Але більше того, Україна може  стати центральним елементом із забезпечення енергетичної безпеки в Європі в цілому, якщо виконає свої зобов'язання та завершить повне виконання вимог Енергетичного співтовариства.

Енергетична дипломатія володіє широким спектром потужних інструментів впливу, як наприклад конструктивний тиск на органи, відповідальні за виконання зобов’язань України, включно з Урядом та Верховною Радою, в умовах, коли існує декілька зовнішньополітичних викликів, що формують негативний імідж українській енергетиці та загрожують національній безпеці.

Відкриваючи цей важливий захід, Голова комітету ВРУ у закордонних справах Ганна Гопко зазначила: «Для успіхів на дипломатичному фронті всі зусилля профільних відомств, державних інституцій, енергетичних компаній та інших органів мають бути скоординовані, насамперед, на просуванні України як повноправної частини єдиного європейського енергетичного простору. Ми маємо відходити від сприйняття України лише як транзитної країни, яка постачає газ в Європу. Саме таке сприйняття – це результат антидержавницької політики в енергетиці протягом двох десятиліть».

Модератор заходу Голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету ВР з питань ПЕК Наталія Кацер-Бучковська звернула увагу,  що «Однією з ключових загроз для України зараз є будівництво Росією «Північного потоку-2». Міністерство закордонних справ разом з європейськими партнерами, об’єднавши дипломатичні зусилля, має виступити єдиним фронтом проти побудови «Північного потоку-2», який несе пряму загрозу нашій економічній та енергетичній безпеці - посилює домінування Росії в Європі та загрожує енергетичній безпеці ЄС та України. На міжнародному дипломатичному рівні потрібно сформувати сильну опозицію та блокувати побудову цього газопроводу. 

У 2019 році у України закінчується контракт на транзит газу, а це, в першу чергу, значна частина доходів нашого бюджету - плата за транзит газу. З іншої сторони - це той механізм, який застосовують в переговорах з «Газпромом». Власне, з втратою транзитного потенціалу, буде втрачено не лише значну частину національного доходу, але й певну частину енергетичної безпеки та переваги при переговорах з північним російським монополістом.

Нещодавно Туреччина оголосила про відновлення будівництва «Турецького потоку». Це теж загроза для енергетичної та економічної безпеки України. Ці питання теж повинні відстежувати та опрацьовувати українські дипломати.

Наталія Кацер-Бучковська також відмітила й ті виклики, які постають перед Україною в питаннях невиконання вимог Енергетичного Співтовариства. «Україна, підписавши договір «Про Асоціацію між Україною та ЄС», взяла на себе зобов’язання про імплементацію більш ніж 15 директив, більшість з яких не виконана» - зазначила вона.

Директор Секретаріату Енергетичного Співтовариства Янез Копач у своєму відео зверненні наголосив на тому, що: «Попри всі можливі ризики, Україна у порівнянні з іншими країнами-членами Енергетичного Співтовариства залишається країною з найбільшим рівнем кінцевого споживання на душу населення та має найвищу енергоємність економіки. Через неприйняті закони Третього енергопакету та деякі нормативно-правові акти, Україна гальмує розпочату реформу енергетичного сектору, а імплементація та виконання норм - затягується. Невиконання законів Енергетичного Співтовариства може стати ключовим аргументом у судовому арбітражі Стокгольму щодо «Газпрому». Саме відтермінування процесів прийняття законів Третього енергопакету може зіграти проти України. Й парламентарі та політики мають це розуміти».

«Жодна дипломатія не може поліпшити репутацію країни в міжнародному просторі, якщо домашнє завдання зроблене неналежним чином. Успішна дипломатія – це довіра та повага між всіма партнерами, й Україна зобов'язана виконувати взяті на себе зобов'язання» - підкреслив Янез Копач.

Старший науковий співробітник Програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Едвард Чоу в контексті протидії ключовим викликам енергетичній безпеці зазначив: «Північний потік» можна блокувати, але тільки за умови, якщо Україна залишиться надійним стабільним партнером для Європи. Ваша країна має величезні газові сховища, в яких можна зберігати до 31 млрд кубометрів газу, їх необхідно комерціалізувати. Як варіант, залучати європейських споживачів, які будуть використовувати ваші газосховища. Залучити європейські нафтогазові компанії до співпраці. Мені відомо, що вже чотири країни висловили свою зацікавленість в такій співпраці. Але Україна має продемонструвати їм свої можливості, і тоді необхідність у «Північному потоці» відпаде сама по собі».

Він також наголосив на тому, що «Вашій країні потрібна енергетична реформа, й вона потрібна саме вам, а не задля виконання зобов’язань перед Європою. Україна має очолювати цей процес, і треба здобувати політичну підтримку всім цим ідеям, щоб зробити з України таке місце, де добре вести бізнес. Я знаю, наскільки важко це відбувається, але знаю й інше: український народ дуже працьовитий та наполегливий у досяганні своєї мети».

Ігор Насалик у своєму виступі звернув увагу, що: «на сьогоднішній день Україна забезпечена необхідною кількістю електроенергії. Єдиний рік в Україні, коли ми не взяли кожного кубометра газу з Російської Федерації, ми не взяли жодного кіловат-годин з Російської Федерації. Україна вже стала на шлях енергонезалежності і це надасть можливість пониження цін на електроенергію, яке може відбутись вже з березня 2017 року».

Джон Гербст, директор Євразійського центру в аналітичному центрі Atlantic Council (США), колишній посол США в Україні наголосив на тому, що: «За останнє десятиліття Україна стала найбільш енергетично неефективною країною в Європі і найбільш корумпованою мала саме газову галузь. Тому найбільшою перемогою після Майдану, я вважаю політику та стратегію в газовій галузі. І дуже важливо, щоб ця реформа була завершена».

Олена Зеркаль, заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції, звернула увагу, що «Не варто дурити себе, що у нас все гаразд, що йдуть реформи. Ми не виконуємо своїх обіцянок перед іноземними партнерами, в т.ч. й по енергетиці. Аби заслужити довіру та повагу партнерів, необхідні швидкий поступ та чітка стратегія. Енергетична дипломатія лише інструмент».

Михайло Бно-Айріян, експерт з питань енергетики, колишній директор Департаменту стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, перелічив 9 головних завдань, які енергетична дипломатія повинна виконувати:

1.      Забезпечення сталого енергоспоживання в країні (належний імпорт енергоресурсів) та безперебійність енергосистеми (реверс газу, диверсифікація маршрутів постачання газу, вугілля та ядерного палива тощо).

2.      Залучення ресурсів для розвитку внутрішнього енергетичного ринку.

3.      Належне завчасне реагування на зовнішні загрози в енергетичній сфері.

4.      Інтеграція нашої енергосистеми з регіональними та глобальними енергосистемами (інтеграція газового ринку та ринку електроенергії відповідно до ENTSO-G та ENTSO-E).

5.      Забезпечення виходу наших енергетичних компаній на регіональні енергетичні ринки.

6.      Посилення присутності України на регіональних енергетичних ринках.

7.      Проактивна позиція в міжнародних організаціях, які так чи інакше мають відношення до енергетики, та вплив на вироблення глобального енергетичного порядку денного.

8.      Аналіз ключових глобальних та регіональних тенденцій та вироблення відповідного алгоритму реагування на них.

9.      Допомога в просуванні інших економічних інтересів завдяки успішній реалізації спільних проектів в енергетичній сфері.

«Енергетична дипломатія не існує сама по собі. Так як не може існувати окремо рука чи нога людини. Себто, вона має бути вмонтованою в цілісний організм функціонування  держави», зазначив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI». Крім цього, він зазначив, що «Ми не можемо абстрагуватися від війни, яка точиться навколо нас розв’язаної російським агресором. І тому, з урахуванням цього повинні слідкувати таким напрямам, як : 1) просування своїх інтересів та залучення інвестицій; 2) блокування недружніх дій, і не тільки з боку ворогів, а й друзів чи гібридних друзів, які так само можуть мати місце;                    3) активізація корисних для нас міжнародних механізмів 4) ураження ворога на дипломатичному фронті. Для того, щоб енергетична дипломатія з’явилася і була ефективної потрібно наявність 5 базових документів: Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини, Концепції зовнішньої політики, Стратегії економічного розвитку і Енергетичної стратегії» - підкреслив Михайло Гончар.

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці у 2008-2016 рр. зауважив що, «Туреччина – складна країна як  політично, так і економічно. Яким чином ми можемо не дати  можливості стати реальністю «Турецькому потоку»?! Давайте ставити питання: що б ви не чули в пресі, хто б не підписував угоди, хто буде будувати ділянку на глибині 2 км через Чорне море? Таких компаній в світі декілька, буквально на пальцях однієї руки, і всі вони є західними. І нам потрібно працювати з цими компаніями та в тих країнах, щоб санкції проти Росії розповсюдилися на цю діяльність і щоб це не стало реальністю. Саме головне, що треба робити - це пояснювати іноземцям чому ми підвищуємо тарифи і якщо підвищуємо, що ми можемо запропонувати, щоб наш маршрут постачання газу був більш вигідним. Тут є і бізнес складова, і державна складова» - зазначив Сергій Корсунський.

Підсумовуючи слід зазначити, що майже усі виступаючі звертали увагу на відсутність енергетичної стратегії в країні та на повну відсутність координації дій з боку законодавчої та виконавчої влади. Міністерсво закордоних справ, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, НАК «Нафтогаз України» повинні невідкладно виробити спільну ефективну стратегію, як протидіяти зовнішнім та внутрішнім загрозам енергетичної безпеці України.

Отже, виходячи з зазначеного, слід наголосити на тому, що відстоювання енергетичних інтересів на міжнародній арені та посилення енергетичної безпеки України повинно здійснюватися, перш за все, шляхом активізації дипломатичних зусиль.

У 2019 році у України закінчується контракт на транзит газу, а це, в першу чергу, значна частина доходів нашого бюджету - плата за транзит газу. З іншої сторони - це той механізм, який застосовують в переговорах з «Газпромом». Власне, з втратою транзитного потенціалу, буде втрачено не лише значну частину національного доходу, але й певну частину енергетичної безпеки та переваги при переговорах з північним російським монополістом.

Нещодавно Туреччина оголосила про відновлення будівництва «Турецького потоку». Це теж загроза для енергетичної та економічної безпеки України. Ці питання теж повинні відстежувати та опрацьовувати українські дипломати.

Наталія Кацер-Бучковська також відмітила й ті виклики, які постають перед Україною в питаннях невиконання вимог Енергетичного Співтовариства. «Україна, підписавши договір «Про Асоціацію між Україною та ЄС», взяла на себе зобов’язання про імплементацію більш ніж 15 директив, більшість з яких не виконана» - зазначила вона.

Директор Секретаріату Енергетичного Співтовариства Янез Копач у своєму відео зверненні наголосив на тому, що: «Попри всі можливі ризики, Україна у порівнянні з іншими країнами-членами Енергетичного Співтовариства залишається країною з найбільшим рівнем кінцевого споживання на душу населення та має найвищу енергоємність економіки. Через неприйняті закони Третього енергопакету та деякі нормативно-правові акти, Україна гальмує розпочату реформу енергетичного сектору, а імплементація та виконання норм - затягується. Невиконання законів Енергетичного Співтовариства може стати ключовим аргументом у судовому арбітражі Стокгольму щодо «Газпрому». Саме відтермінування процесів прийняття законів Третього енергопакету може зіграти проти України. Й парламентарі та політики мають це розуміти».

«Жодна дипломатія не може поліпшити репутацію країни в міжнародному просторі, якщо домашнє завдання зроблене неналежним чином. Успішна дипломатія – це довіра та повага між всіма партнерами, й Україна зобов'язана виконувати взяті на себе зобов'язання» - підкреслив Янез Копач.

Старший науковий співробітник Програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Едвард Чоу в контексті протидії ключовим викликам енергетичній безпеці зазначив: «Північний потік» можна блокувати, але тільки за умови, якщо Україна залишиться надійним стабільним партнером для Європи. Ваша країна має величезні газові сховища, в яких можна зберігати до 31 млрд кубометрів газу, їх необхідно комерціалізувати. Як варіант, залучати європейських споживачів, які будуть використовувати ваші газосховища. Залучити європейські нафтогазові компанії до співпраці. Мені відомо, що вже чотири країни висловили свою зацікавленість в такій співпраці. Але Україна має продемонструвати їм свої можливості, і тоді необхідність у «Північному потоці» відпаде сама по собі».

Він також наголосив на тому, що «Вашій країні потрібна енергетична реформа, й вона потрібна саме вам, а не задля виконання зобов’язань перед Європою. Україна має очолювати цей процес, і треба здобувати політичну підтримку всім цим ідеям, щоб зробити з України таке місце, де добре вести бізнес. Я знаю, наскільки важко це відбувається, але знаю й інше: український народ дуже працьовитий та наполегливий у досяганні своєї мети».

Ігор Насалик у своєму виступі звернув увагу, що: «на сьогоднішній день Україна забезпечена необхідною кількістю електроенергії. Єдиний рік в Україні, коли ми не взяли кожного кубометра газу з Російської Федерації, ми не взяли жодного кіловат-годин з Російської Федерації. Україна вже стала на шлях енергонезалежності і це надасть можливість пониження цін на електроенергію, яке може відбутись вже з березня 2017 року».

Джон Гербст, директор Євразійського центру в аналітичному центрі Atlantic Council (США), колишній посол США в Україні наголосив на тому, що: «За останнє десятиліття Україна стала найбільш енергетично неефективною країною в Європі і найбільш корумпованою мала саме газову галузь. Тому найбільшою перемогою після Майдану, я вважаю політику та стратегію в газовій галузі. І дуже важливо, щоб ця реформа була завершена».

Олена Зеркаль, заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції, звернула увагу, що «Не варто дурити себе, що у нас все гаразд, що йдуть реформи. Ми не виконуємо своїх обіцянок перед іноземними партнерами, в т.ч. й по енергетиці. Аби заслужити довіру та повагу партнерів, необхідні швидкий поступ та чітка стратегія. Енергетична дипломатія лише інструмент».

Михайло Бно-Айріян, експерт з питань енергетики, колишній директор Департаменту стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, перелічив 9 головних завдань, які енергетична дипломатія повинна виконувати:

1.      Забезпечення сталого енергоспоживання в країні (належний імпорт енергоресурсів) та безперебійність енергосистеми (реверс газу, диверсифікація маршрутів постачання газу, вугілля та ядерного палива тощо).

2.      Залучення ресурсів для розвитку внутрішнього енергетичного ринку.

3.      Належне завчасне реагування на зовнішні загрози в енергетичній сфері.

4.      Інтеграція нашої енергосистеми з регіональними та глобальними енергосистемами (інтеграція газового ринку та ринку електроенергії відповідно до ENTSO-G та ENTSO-E).

5.      Забезпечення виходу наших енергетичних компаній на регіональні енергетичні ринки.

6.      Посилення присутності України на регіональних енергетичних ринках.

7.      Проактивна позиція в міжнародних організаціях, які так чи інакше мають відношення до енергетики, та вплив на вироблення глобального енергетичного порядку денного.

8.      Аналіз ключових глобальних та регіональних тенденцій та вироблення відповідного алгоритму реагування на них.

9.      Допомога в просуванні інших економічних інтересів завдяки успішній реалізації спільних проектів в енергетичній сфері.

«Енергетична дипломатія не існує сама по собі. Так як не може існувати окремо рука чи нога людини. Себто, вона має бути вмонтованою в цілісний організм функціонування  держави», зазначив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI». Крім цього, він зазначив, що «Ми не можемо абстрагуватися від війни, яка точиться навколо нас розв’язаної російським агресором. І тому, з урахуванням цього повинні слідкувати таким напрямам, як : 1) просування своїх інтересів та залучення інвестицій; 2) блокування недружніх дій, і не тільки з боку ворогів, а й друзів чи гібридних друзів, які так само можуть мати місце;                    3) активізація корисних для нас міжнародних механізмів 4) ураження ворога на дипломатичному фронті. Для того, щоб енергетична дипломатія з’явилася і була ефективної потрібно наявність 5 базових документів: Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини, Концепції зовнішньої політики, Стратегії економічного розвитку і Енергетичної стратегії» - підкреслив Михайло Гончар.

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці у 2008-2016 рр. зауважив що, «Туреччина – складна країна як  політично, так і економічно. Яким чином ми можемо не дати  можливості стати реальністю «Турецькому потоку»?! Давайте ставити питання: що б ви не чули в пресі, хто б не підписував угоди, хто буде будувати ділянку на глибині 2 км через Чорне море? Таких компаній в світі декілька, буквально на пальцях однієї руки, і всі вони є західними. І нам потрібно працювати з цими компаніями та в тих країнах, щоб санкції проти Росії розповсюдилися на цю діяльність і щоб це не стало реальністю. Саме головне, що треба робити - це пояснювати іноземцям чому ми підвищуємо тарифи і якщо підвищуємо, що ми можемо запропонувати, щоб наш маршрут постачання газу був більш вигідним. Тут є і бізнес складова, і державна складова» - зазначив Сергій Корсунський.

Підсумовуючи слід зазначити, що майже усі виступаючі звертали увагу на відсутність енергетичної стратегії в країні та на повну відсутність координації дій з боку законодавчої та виконавчої влади. Міністерсво закордоних справ, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, НАК «Нафтогаз України» повинні невідкладно виробити спільну ефективну стратегію, як протидіяти зовнішнім та внутрішнім загрозам енергетичної безпеці України.

Отже, виходячи з зазначеного, слід наголосити на тому, що відстоювання енергетичних інтересів на міжнародній арені та посилення енергетичної безпеки України повинно здійснюватися, перш за все, шляхом активізації дипломатичних зусиль.